Нам тепер тільки вгору, на дні ми вже були!

Моя покійна бабця з Чернігівської області розповідала мені про ті страшні часи голодомору 33-го року.

Бабця Галя, тоді ще маленька дівчинка, 5-6 років, йшла вуличкою до родичів і на неї із засідки напала жінка і вкусила її в руку, бо збожеволіла від голоду і хотіла її з‘їсти!!!

Добре, що на крик малої прибігли родичі і врятували її...

Наші предки пережили жахливі часи, дві світові війни і 2 страшних голодомори: 32-33 та післявоєнний 46-48


А перед тим сотні різних війн і повстань, поневолення різними загарбниками, ще раніше сплюндрування і набіги кочівників...


Не дивлячись на все це, наш народ вижив, вистояв і тепер має свою державу, ми українці, є дуже сильними і фізично, і ментально, і духовно.

Через усі ці випробовування, ми тепер маємо величезний потенціал до виживання, переконаний, що Україна ще буде серед світових лідерів, у нас є надзвичайно висока опірність до всяких бід і проблем.

«Все що нас не вбиває, робить нас сильнішими», як сказав видатний філософ Фрідріх Ніцше

На генетичному рівні у нас тепер надзвичайна стійкість до будь-яких негараздів, мало яким народам таке випало перетерпіти і не зникнути у віках!

Наші предки передали нам могутню волю і любов до життя, тому нас не зламати ні вірусам, ні всяким загарбникам, ні численним економічним кризам, ми, українці переживали і значно гірші часи!

Наче відштовнувшись від самого дна, наша нація тепер тільки підніматиметься вгору, аж на самий вверх!

Любомир Бованько